Головним дестабілізаційним чинником, який загрожує існуванню держави на третьому році повномасштабного вторгнення, виявилося питання мобілізації. У цьому нема нічого дивного, оскільки мобілізація розуміється депутатами та владою виключно як вибіркове вилучення з цивільного життя людей за критерієм нижчого соціального статусу.
Відповідно до вимоги Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ст. 4 мобілізація становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Усупереч вимогам Закону депутати та уряд України за два роки повномасштабної агресії так і не наважилися перевести національну економіку, а також органи державного управління на роботу в умовах особливого періоду. Українці вже дали два роки часу сьогоднішнім управлінцям переформатувати систему державного управління під умови повномасштабної війни і добровільно вступили до лав Сил Оборони. Рядові українці розпочали активну волонтерську діяльність в очікуванні виправлення помилок правлячого класу що трапилися під час підготовки до війни. Однак, неготовність чиновників адекватно реагувати на виклики, які стоять перед країною та зволікання в мобілізації країни згідно закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призвело до втрати довіри з боку суспільства та позиційного тупику на полі бою.
Страх чиновників, депутатів, службовців всіх рівнів перед необхідністю проявити лідерські якості, продемонструвати державницьку позицію та безпосередньо розділити участь у війні з усім українським народом повністю скував їх мозок та не дає можливості приймати швидкі правильні рішення. Петиція з вимогою безпосередньої участі всіх правоохоронців, держслужбовців, депутатів всіх рівнів та інших посадовців, що давали присягу українському народу і які ще не служили протягом цієї війни та ротації бійців на фронті була розміщена на офіційному сайті Президента України (https://petition.president.gov.ua/petition/223944) і майже за дві доби набрала необхідні 25 тисяч підписів для розгляду Президентом. Однак, Президент в супереч Закону України «Про звернення громадян", не відреагував на петицію та не вніс відповідний законопроєкт у ВРУ. На наш погляд, прийшов час українському народу, як єдиному суверену і джерелу влади сформулювати власний план перемоги, затвердити його на першому всенародному референдумі та вимагати від правлячого класу його втілення в життя.
Народ України вимагає від Президента України, Уряду України, Депутатів Верховної Ради України, Ставки Верховного Головнокомандувача негайно ініціювати й прийняти низку законодавчих актів які забезпечать життя країни за принципом "Все для фронту! Все для перемоги!" Ось сім кроків, що необхідно здійснити задля досягнення перемоги:
Крок ПЕРШИЙ. Скорочення державного апарату на 80%. Приведення кількості чиновників, поліціянтів, податківців, митників і робітників силових структур у відповідність до умов особливого періоду. З цього кадрового резерву скорочених держслужбовців всіх чоловіків призовного віку мобілізувати до армії.
Крок ДРУГИЙ. Забезпечити поступову ротацію всіх держслужбовців, які не брали участі в бойових діях по захисту держави, на тих, хто участь в бойових діях брав. Надалі працювати в держустановах повинні мати право тільки громадяни, які брали участь у бойових діях, активно допомагали фронту та мають відповідні здібності та компетенцію.
Крок ТРЕТІЙ. Замінити примусову мобілізацію контрактним рекрутингом на добровільній основі. Обов’язкова мобілізація лишається лише для представників силових структур і держслужбовців. Забезпечити рекрутів-добровольців високими зарплатами, державним страхуванням життя, депозитом на випадок поранення або загибелі, соціальним пакетом пільг, який передбачає гранти після демобілізації на освіту для військового і його дітей, гранти на підприємницьку діяльність і підвищену пенсію.
Крок ЧЕТВЕРТИЙ. Провести кадровий аудит в армії, мета якого прибрати штабну бюрократію. В армії повинні залишитися тільки ті військовослужбовці, які забезпечують реальну боєздатність. Ввести в армії принцип: кар‘єрне просування і нагороди отримують тільки ті офіцери, які не втрачають особовий склад. Загибель особового складу має розглядатися як надзвичайна подія та розслідуватися. Винні у загибелі мають обовʼязково понести покарання.
Крок П'ЯТИЙ. Перерозподілити державний бюджет таким чином, щоб основна його частина — не менше 80%, витрачалася на потреби армії й оборони країні. Фінансування життя в тилу повинно передбачати тільки витрати на критично важливу інфраструктуру. Заборонити на час ведення бойових дій фінансування робіт по благоустрою, будівництву нових споруд і доріг, ремонту вже наявних доріг і об‘єктів що не належать до оборони країни й критичної інфраструктури.
Крок ШОСТИЙ. Ввести режим воєнної економіки. Для цього максимально забезпечити держзамовленнями на виготовлення зброї й оснащення армії українські підприємства і підприємців. Заборонити втручання в їх роботу державних і правоохоронних органів. Забезпечити пільгове пріоритетне кредитування виробників зброї. Запровадити спрощене оподаткування усім субʼєктам підприємницької діяльності з адмініструванням через банківську систему без участі податківців. Податкова має бути скорочена до 1000 осіб, звільнені чоловіки мобілізовані.
Крок СЬОМИЙ. Відкрити західні кордони України для вільного пересування громадян. Заборона на виїзд повинна бути тільки для держслужбовців. Передати охорону наших кордонів і функції митників та прикордонників на наших західних кордонах європейським партнерам. Митників і прикордонників з цих ділянок кордону відправити в бойові частини ЗСУ.