Хочу підсумувати своє "надбання". Нижче будуть мої особисті думки, це не злагоджена ні з ким позиція, але багаторазово проговорена з моїми однодумцями. В останні вісім післямайданних років я займався громадською діяльністю. Спочатку був активістом податкової реформи. Потім коло інтересів розширилося, і тому хочу оприлюднити власну концепцію державного устрою, яка складалася останніми роками у процесі формування та зборів Руху « Україна 30+ ». Рух було засновано у день 30-річчя незалежності України, тому й має таку назву.
Трошки статистики
Основною причиною відсталості та немодерності України є її держапарат. Нашій країні, її громадянам сьогодні необхідні розширення свободи і зростання добробуту. Держапарат сконструйований таким чином, що пригнічує свободу і унеможливлює економічне зростання. Громадяни не почуваюся захищеними. Кожне нове скликання Верховної Ради зміцнює та консервує поточний статус кво, дозволяючи 3% населення купатися у розкоші, у той час як 70% населення вважають себе бідними. Країна посідає 122 місце у світі у рейтингу сприйняття корупції та 130 місце у рейтингу економічної свободи. За вісім післямайданних років країну залишили близько 4 млн. українців. Наш державний апарат ізольований від людей. У нас немає ні інструментів зворотного зв'язку, ні інструментів впливу на владу, ні інструментів відкликання депутатів та чиновників. Керівники правоохоронної системи та судді призначаються першими особами країни та не налаштовані на розслідування злочинів тих, хто їх призначає.
Потрібні зміни, які розірвуть це замкнене коло та встановлять безпосередню владу народу над держапаратом. Жодний план Маршалла, жодна фінансова допомога не врятує Україну, доки не змінено систему управління країною. Ми маємо зупинити негативний відбір у держапарат і всі пропозиції нижче налаштовані на це – прихід до влади якісно нових людей.
Окремі напрямки структурних змін
Початковою структурною одиницею держави є територіальна громада. Потрібно повернути безпосередню владу громадам – створити у громадах відповідні органи влади та наповнити їх людьми, яким громадяни довіряють. Громадяни мають обирати туди суддів, прокурорів, шерифів, керівників освіти та охорони здоров'я так само, як громади обирають свої адміністрації. Робити це раз на рік. Жодних партій чи партійних списків на місцевих виборах не повинно бути. Місцева влада займається виключно питаннями благополучного функціонування громад. Мер (голова) виконує свою програму, з якою він переміг на виборах, депутати здійснюють контроль роботи команди мера. Мер виконує функцію розвитку громади, депутати контролюють його та інформують виборців. Також депутати контролюють роботу прокурорів, суддів, шерифів, ініціюють відкликання, припинення повноважень. Депутати (контролери) працюють на постійній основі та отримують зарплату.
Національна поліція перетворюється на муніципальне, особовий склад формує шериф. Судова гілка влади формується виключно із суддів, обраних у громадах. Перша інстанція – суддя. Друга інстанція – колегія вибраних суддів. Усі інші суди ліквідовуються. Генеральна прокуратура займається виключно міжнародними позовами, пов'язаними з відшкодуванням збитків нашій країні та громадянам.
Загальнонаціональними залишаються СБУ, ДБР, БЕБ. Окремо необхідно відпрацювати процедуру вибору голів цих структур. Призначення силовиків першими особами країни показало порочність та неефективність такої практики.
Парламент має стати двопалатним. Перша палата – представники регіонів. Друга – представники політичних партій. Політичні партії створюють бачення та стратегії розвитку в країні та змагаються стратегіями на виборах. Представники регіонів "приземлюють" мрійників. Вибори до другої палати раз на 3 роки. Представники регіонів проводять постійну ротацію раз на два роки без прив'язки до другої палати.
Політична партія, що виграла вибори, призначає Прем'єр-міністра. Прем'єр-міністр формує структуру та склад кабінету міністрів. Прем'єр виносить на затвердження у ВР Стратегію розвитку. Після затвердження Кабмін реалізує Стратегію, вносить у ВР відповідні законопроекти. Орієнтовна структура КМ:
- Прем'єр-міністр
- Міністр фінансів
- Міністр оборони
- Міністр закордонних справ
- Міністр юстиції
- Міністр державного майна (на час приватизації)
Соціальна справедливість
Усі доходи громадян, одержуваних із бюджету, прив'язуються до середньої зарплати у приватному секторі.
Наприклад, сьогодні середня зарплата у приватному секторі 10 000 грн.
Зарплата працівника бюджетної сфери – від 10 000 до 30 000 грн.
Зарплата держслужбовця – від 10 000 до 50 000 грн
Зарплата Прем'єра та Президента – 60 000 та 70 000 грн.
Запроваджується повне скасування будь-яких доплат, будь-яких компенсацій, будь-яких премій у бюджетній сфері. Скасовуються всі соціальні програми разом із ліквідацією всіх соціальних міністерств, відомств, фондів, включаючи пенсійний. Потреба допомоги фіксується громадянином у реєстрі соціальних виплат самостійно, виплата проводиться автоматично раз на місяць.
Пенсія, будь-яка соціальна виплата (при необхідності) – 6 000 грн на місяць
Виплата на дитину (при необхідності) – 3 000 грн
Монетарна політика
Подолання наслідків невдалої, а іноді й злочинної роботи НБУ та Мінфіну. Створення законодавчих умов появи фондового ринку, ринку фінансових послуг, дешевих кредитів, макроекономічної стабільності, зниження боргового тиску.
Бюджетно-фіскальна політика
Розмір частки ВВП, яку перерозподіляє держапарат, поступово знижується до 25% (сьогодні – 46%). Бюджети всіх рівнів мають стати відкритими для будь-кого. Місцеві громади мають ліміт бюджетних працівників відповідно до кількості населення. Рахункова палата стає впливовою організацією, її негативні висновки повинні розслідуватися БЕБ, що має бути його основною функцією. Державна податкова служба і митниця ліквідовуються. Ліквідовуються усі інспекції. Майже всі податки скасовуються. Поповнення бюджету відбувається за рахунок:
- ренти за користування природними ресурсами
- акцизів на алкогольні та тютюнові вироби, енергоносії
- імпортні мита
- плати користування інфраструктурою (дороги, залізничний, зв'язок, банки), тобто. податок за транзакції/купівлі
- також обговорюються ПДФО або податок з продажу
У воєнний і післявоєнний час всі податки спрямовуються до центрального бюджету, потім розподіляються по регіонах за прозорою процедурою.