До уваги читачів пропонується фрагмент (матеріал ще допрацьовується, можливі зміни) візії Oleksandr Temnyi в рамках проекту "UCRAINA: PROVOCATIONES MODERNAE":
Одним із найнебзпечніших викліків для будь якої держави є корупція. Вікіпедія дає наступне визначення цього поняття: «Корупція (від лат. corrumpere — розтлівати, лат. corruptio — підкуп, псування) — термін, що означає, зазвичай, використання посадовцем своїх владних повноважень і довірених йому прав, а також пов'язаних з цим офіційним статусом авторитету, можливостей, зв'язків з метою особистої вигоди. Корупцією називають також підкуп посадових осіб, їх продажність, що є типовим для мафіозних держав». Чи існує сьогодні в Україні корупція? За офіційної версією ОП — Ні, бо подолана. Фактично ж Україна — наскрізь корумпована держава, де Корупція давно вкорінилася та зі звичайної трансформувалася у системну. Отже, з цього моменту ми загальне явище Корупції починаємо структурувати і спробуємо розібрати її складові та афілійовані поняття.
БАЗОВІ ПОНЯТТЯ.
Системна корупція — множинні та перманентні процеси, необмежені за часом, що мають тенденції до зростання та є джерелом постійних доходів представників влади. Коло учасників системної корупції зазвичай, постійне та суворо визначене, з чіткою ієрархією. У державі, ураженій системною корупцією, нормальне життя для пересічних громадян унеможливлюється. Для них значно звужуються можливості «цивілізованого» співіснування з державними інституціями. Цьому сприяє й законодавча, нормативна та дозвільна база яка розробляється таким чином, щоб перетворити систему права на незручну та такою що суперечить логіці та здоровому глузду унеможливлюючи його дотримання інакше як через заробіток зацікавлених (посадових) осіб. Системна корупція на державному рівні — перетворення зазначених вище процесів на соціальне явище, яке вже не контролюється ніким та нічим безпосередньо. Фактично — це сукупність різних корупційних процесів, які ніяк не взаємопов'язані між собою і незалежні один від одного.
Корупційні схеми – усталений алгоритм певних дій, що забезпечує незаконне збагачення певного прошарку зацікавлених осіб з обов'язковою участю державних посадовців. Її ефективність, зазвичай, обумовлюється рядом принципів. Кількість учасників мінімізується задля запобігання ймовірності витоку інформації та зниженню ризиків, при цьому підвищується набута частка прибутку на кожного учасника.
Корупційна вертикаль – група посадових осіб, що часто разом діють у певній сфері державної діяльності або належать до одного державного відомства (органу, інституту). Утворюється керівними та підлеглими посадовими особами пов'язані спільними корупційними «схемами», «домовленостями» чи «зобов'язаннями» щодо незаконного збагачення, використовуючи для цього свої службові повноваження.
Корупційний акт – це окрема дія, процес (об'єкт) – що контролюється та здійснюється певними фігурантами зацікавленими вигодонабувачем (суб'єктом-хабародавцем) та посадовими особами (суб'єктами-корупціонерами). В деяких випадках Хабарник сам може бути об'єктом корупції, коли не виступає у якості ініціатора, та не може протистояти повноваженням чи тиску з боку посадової особи. Можемо виділити два види корупційних актів:
- хабарництво — отримання винагороди за виконання посадовцем своєї роботи (функції) за законом, прискорення процесу, зниження бюрократичних та інших зволікань;
- здирство — отримання винагороди за порушення посадовцем своїх прямих обов'язків (функцій) часто всупереч закону або порушення ним закону. Саме здирство вбачається найнебезпечнішим видом зловживання.
Корупція як інструмент використовується для скоєння певних фінансових зловживань, які і завдають національним інтересам держави величезних збитків:
- - Розкрадання державних коштів (схеми);
- - Нераціональне використання державних коштів («додатковий акціонер»);
- - Виведення національного капіталу за кордон;
- - грабіжницький розпродаж державної власності та стратегічних ресурсів;
- - Встановлення монопольних цін на тарифи, енергоносії, продукти тощо.
Олігархія (фінансово-політичні групи) — основний замовник, архітектор та користувач корупційної державної політичної системи, як інструменту для досягнення своїх корпоративно-політичних цілей. Саме олігархія має для цього і цілі та ресурси, а не пересічні громадяни. Це Альфа та Омега корупції як явища, бо мають Цілі та Ресурси.
Висновок:
Коли йдеться про боротьбу з корупцією треба чітко розуміти (цікавитися) яка саме корупція (з чим саме боремося) мається на увазі: системна, політична, економічна тощо.
Треба чітко розрізняти та розуміти, що викоренення окремих корупціонерів, схем чи процесів та боротьба із самим явищем системної корупції — то різні речі.
Без зміни поточної державної політичної системи (визначаємо її як олігархократію), боротьба з корупцією буде лише імітацією процесу з гарантованою відсутністю очікуваного результату. Боротися треба насамперед з хворобою, а не просто її проявами.
Для протидії системній корупції важливе глибоке розуміння та чітке формулювання поставленого завдання. Знизити корупційні ризики та впливи можливо лише за умови руйнації підвалин що її спричиняють (аналітика) та унеможливлення скористатися її результатами (механізм).
КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ КОРУПЦІЇ. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ.
Назва | Опис | Наслідки | Протидія |
Побутова корупція | Найпопулярніший, відомий кожному вид корупції у вигляді: «заохочень», «підношень» та «подяк», за вирішення тих чи інших поточних побутових, службових та виробничих питань. | Відносна нешкідливість даного виду корупції, що здається, оманлива, оскільки своєю масовістю знижує моральні бар'єри і створює в суспільстві терпимість до самого факту її існування | Популярна та роз'яснювальна робота держави та суспільства з метою роз'яснення незаконності, суспільної шкоди та наслідків таких дій |
Бюрократична корупція | Цей різновид безроздільно домінує у дозвільних системах державних інститутів. «Ціна питання» залежить від рівня його складності та рівня, на якому «вирішується» дана проблема. Часто реалізується через посередників – «своїх людей» для прискорення рішень та уникнення тяганини. | Зниження швидкості та ефективності дозвільної системи, роль гальма дозвільної системи у соціально-економічному розвитку держави та суспільства. | Створення державою зручної, чіткої та зрозумілої інформаційно-дозвільної системи з мінімумом бюрократичної тяганини – законодавче формування регламентуючих та дозвільних норм, що виключають саму технічну можливість бюрократичної корупції. |
Службова корупція | Цей різновид є типовим для правоохоронних органів, прокуратури, податкової, митної, прикордонної служби тощо. Основною метою є уникнення покарання та відповідальності, законного ходу розслідування, «закриття очей» на порушення законних норм та процедур | Для держави цей вид корупції становить небезпеку негативним ефектом «розбалансування» системи встановлених норм, правил і процедур, що спочатку вивірялася державою. Створює «розмитість» критеріїв справедливості у суспільстві. Тобто початкова розроблена державою вірна і вивірена норма чи процедура, перетворюється на внаслідок навмисного невиконання представниками структур, відповідальних її реалізацію і дотримання. | Профілактична та системна робота профільних штатних підрозділів внутрішньої безпеки або уповноважених на це окремих посадових осіб. Стандартний службовий управлінський контроль із боку безпосереднього керівництва за належним виконанням підлеглими своїх службових обов'язків. |
Інституційна корупція (внутрішньоекономічна та внутрішньополітична) | Корупція в інститутах виконавчої, законодавчої, судової влади. Корупціонером виступає, в даному випадку, весь державний орган чи інститут в особі свого або навіть кількох уповноважених представників-хабарників | Становить загрозу у зв'язку з дискредитацією у суспільства вищезгаданих інститутів влади та держави в цілому. Підриває основи державного устрою та може бути однією з ключових причин для суспільних заворушень, політичних скандалів, масових протестів тощо. Зневіряє суспільство у наявних цінностях пасивність, перевертає свідомість і формує хибний набір «нових цінностей» що унеможливлює подальшу побудова здорового суспільства та розвиток держави. | Створення та системна робота спеціальних цільових служб та державних органів, які мають повноваження та ресурси для усунення та запобігання таким корупційним процесам. Обов'язковий цивільний контроль з боку суспільства щодо своєчасного виявлення таких зловживань та інформування органів. Ретельне розслідування всіх обставин, фактів та встановлення причетного кола посадових осіб, доведення таких справ до суду та законного вироку. |
Зовнішньоекономічна корупція | Цей різновид може серйозно підірвати національні виробничі, галузеві, енергетичні, фінансові, військово-оборонні та соціально-економічні інтереси держави. | З метою зачистки конкурентного поля та просування свого продукту іноземна корпорація чи її представники можуть «мотивувати» хабарем великого чиновника за закриття тієї чи іншої галузі, заводу чи фабрики. Може застосовуватися зацікавленими зовнішньополітичними силами закриття ключового підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) з метою зниження загальної обороноздатності країни. Даний вид корупції є, по суті, державною зрадою, завдаючи величезних збитків його стратегічним інтересам. | Державний контроль та внутрішньоекономічні заходи щодо захисту внутрішнього ринку, робота спецслужб щодо виявлення такої діяльності, політичні інструменти. |
Зовнішньополітична корупція | Даний вид є найнебезпечнішим як для розвитку держави, так і для самого факту її існування, як суб'єкта міжнародного права; може викликати кардинальну зміну внутрішньо- та зовнішньополітичного курсу. Втілюється через підкуп вищих посадових осіб держави, політиків та політичних партій, представників громадських еліт, громадських рухів та об'єднань, ЗМІ тощо. Реалізація цієї діяльності може здійснюватися як безпосередньо так і опосередковано через різні фонди, гранти і т.п. | Соціально-політичні кризи, зміни вектору руху держави, можливий її розпад. | Опір громадянського суспільства, приведення політиків-державників до державного управління, політична воля керівництва країни. |
Висновок:
Кожен різновид з зазначених корупційних процесів вимагає свого рішення. Універсального рішення немає і не може бути, так як в кожному випадку формується завдання та розробляється оптимальний алгоритм протидії. Комплекс поставлених завдань потребує відповідного комплексу рішень.
Комплекс подібних заходів має базуватися на розробленому, прийнятому та законодавчо затвердженому «Пакеті антикорупційних ініціатив».
«Пакет антикорупційних ініціатив» – це сукупність заходів, норм і правил, які ліквідують або нівелюють негативний вплив корупційних процесів на державні механізми та правові алгоритми прийняття рішень.
ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ.
Базовою умовою є створення аналітичної служби (або використання вже існуючих потужностей у спецслужбах) для з’ясування сильних та слабких сторін суб'єкта-корупціонера, основних факторів створення сприятливого середовища його існування, розуміння його ідеології, мотивів, цінностей та життєвих орієнтирів.
Сильні сторони: знання законодавчої бази, процедур та правил у сфері «діяльності корупціонера», її прогалин, неточностей, двозначностей та протиріч. Майстерне маніпулювання ними. Розуміння невідповідності ступеня свого ризику та ступеня своєї відповідальності. Забезпечення прикриття "згори" у випадках форс-мажору, за певний відсоток, кругова (цехова) порука. Адміністративний ресурс, психологічна перевага викликана "грою на своєму полі", натиск, придушення волі "жертви", безкарність.
Слабкі сторони: прогнозовані, неминучі та технічно виявлені «сліди» своєї «діяльності», очікування невідворотності покарання на підсвідомому рівні, страх покарання. Жадібність, побоювання втратити все. Втрата принципів, втрата реальних життєвих орієнтирів, стреси, розлади нервової системи та психіки. Комплекс провини. Психологічна нездатність до тривалого затяжного протистояння незаперечним фактам своєї «діяльності», внаслідок морально-психологічної нестійкості та усвідомлення своєї неправоти. Бажання звалити провину чи більшу її частину інших осіб, обставини тощо.
Фактори створення сприятливого середовища для здійснення корупційної діяльності: наявність «дір» та двозначностей у законодавчій базі щодо норм, процедур та регламентів. Цілеспрямоване впровадження відповідних поправок у законодавчу базу. За умови відсутності подібних нормативів – розробка внутрішньоструктурних відомчих циркулярів, доповнень, роз'яснень, поправок тощо задля «замилювання» чіткості та спотворення первісного змісту формулювань. Відсутність виразного переліку обов'язків, прав та повноважень, критеріїв оцінки результатів роботи, персональної відповідальності за результат роботи, злочинну діяльність чи бездіяльність. Відсутність належного контролю над виконанням своїх прямих функцій із боку безпосереднього керівництва.
Мотивація та «психологія зловмисника». Для більш ефективної боротьби з корупцією необхідно знати та розуміти, як мислить чиновник-казнокрад чи хабарник і чим виправдовує свої вчинки. Мотивація і «психологія злочинця» ґрунтується на мінливому розумінні теорії Дарвіна щодо переважання тваринних підсвідомих інстинктів над людськими моральними цінностями та традиціями. Спонукає до бажання досягти своїх цілей особливо не напружуючись. В якості прикладу продемонструємо подібні логічні ланцюжки:
- Виживає найсильніший. У тваринному світі крадіжка – норма та запорука виживання.
- Не краде той, хто не вміє. Не вмієш красти – не вмієш жити.
- Усі крадуть, і мені можна. У мене сім'я, діти, їх треба годувати. Мої начальники теж крадуть.
- Вкрасти у держави можна бо — це нічиє. Та й залишилося в неї ще багато.
- Це все одно вкрадуть, краще це буду я, я зможу розпорядитися цим краще.
- Крадуть усі, а у в'язниці сидять найнеобачніші.
- Ви не берете хабарів, тому що вам їх не пропонують.
- Я не жадібний, просто гроші дуже потрібні.
- Якщо я відмовлю, він піде до свого начальника, дасть хабар і вирішить питання. Краще це вже зроблю Я.
- Я нічого не прошу, мені всі пропонують.
- Я візьму тільки трохи, ніхто й не помітить.
- Так вже влаштований світ, мені потрібніше.
- Візьму один раз і багато, але потім більше не буду.
- Брав, беру, і братиму. Навіть якщо виженете, я братиму на новому місці.
- Мені за це нічого не буде.
- На моє життя вистачить, після нас хоч потоп.
Ціна питання сумління? Умовний приклад для розуміння дії механізму:
За 10 доларів дрібний чиновник Вас прийме без черги.
За 100 доларів вирішить Вашу проблему згідно із законом.
За 1 000 доларів функціонер допоможе вирішити проблему, всупереч закону.
За 10 000 доларів чиновник створить Вам чи іншій людині будь-яку проблему.
За 100 000 доларів високопосадовець закриє підприємство в області.
За 1 000 000 доларів депутат прийме будь-який закон на шкоду державі, або скасує допомогу вітчизняним виробникам/фермерам.
За 10 000 000 доларів політик продасть будь-який держсекрет, галузь або стратегічний ресурс.
За 1 000 000 000 доларів політик підпише будь-яку збиткову угоду чи розпочне спецоперацію чи війну.
За 10 (чи більше) млрд доларів (в залежності від апетиту чи амбіцій) скасує авіасполучення, закриє всі підприємства і перетворить все, що існує на прах; продасть тому хто більше заплатить державу разом з її громадянами цілком і частинами оптом чи у роздріб…
ІДЕОЛОГІЯ ТА МОТИВАЦІЯ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ. КАДРИ ТА "ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР".
Ідеологія та мотивація боротьби з корупцією. При зіткненні з хибною, шкідливою та руйнівною для держави системою цінностей та ідеологією, держава зобов'язана не лише розробляти аналітичні та технічні заходи протидії корупції, а й запропонувати альтернативну ідеологію що забезпечить системну боротьбу з корупцією забезпечуючи таким чином своє виживання. Тільки ідеологією можна «зламати» чи послабити іншу Ідеологію, а Системі може протистояти лише Система.
Слід розуміти, що корупція – один із найсерйозніших викликів державності. Реальна боротьба з цим явищем має мало спільного з романтикою, передвиборчими гаслами та «антикорупційним цирком» на ТБ-шоу. Це небезпечна, копітка, виснажлива аналітична та організаційна робота. Для розуміння масштабів проблеми та ступеню складності подібної діяльності достатньо відповісти всього на три питання:
- Скільки серед Ваших друзів та знайомих знайдеться людей, які знаючи, що залишаться безкарними, принципово відмовляться від мільйона, двох, п'яти чи десяти?
- Чи маєте Ви уявлення, яку колосальну могутність і вплив мають люди, інтереси яких будуть порушені, защемлені і зруйновані в результаті реальних антикорупційних заходів?
- Особисто Ви готові винести їхній гнів і помсту?
Отже неабиякої актуальності набуває кадрове питання. Людей, які володіють необхідними для антикорупційної діяльності навичками та морально-психологічною підготовкою, доведеться по крихтах виявляти і збирати по всій країні. Ускладнювати це буде зміщення моральних орієнтирів суспільства за останні десятиліття в негативний бік – зневіри, байдужості, пасивності, безпринципності, егоїзму, жадібності тощо В контексті даної проблеми всіх людей умовно можна поділити на три основні категорії:
- Вкрадуть, як тільки зможуть, за першої ж нагоди. Представники цієї категорії не можуть навіть за себе відповідати, а не те, що за інших. Це — уособлення абсолютної безпринципності та брехливості.
- Не схильні до зловживань через побоювання покарання та за звичкою. Люди цієї категорії не мають сильної мотивації. Самі не вкрадуть, однак й злодія не зупинять.
- Не схильні до зловживань через свій світогляд, принципи, релігійні засади, виховання тощо. Найменш поширена у загалі, але найбільш підходяща категорія для цієї роботи.
Сам е представники цієї категорії зіткнуться з додатковим обмеженням (проблемою) зазвичай відомою як «Людський фактор». Посадових осіб та виконавців, які здійснюють реалізацію системного комплексу заходів протидії корупції, очікує хронічний вплив побічних ефектів пов'язаних з їхньою безпосередньою діяльністю Найбільш прогнозованими є наступні:
- Постійний тиск з боку зацікавлених осіб: моральний, психологічний, службовий тощо.
- Загрози особистої безпеки та безпеки членам сімей.
- Емоційне та професійне вигорання.
- Комплекс «білої ворони» (нерозуміння та неприйняття з боку частини суспільства),
- Розчарування у людях та втрата віри у них..
- Самотність. Дратівливість. Втрата друзів та розрив сталих знайомств
- Хронічні проблеми із здоров'ям (нервове перенапруження та психосоматичні відхилення).
- Перевтома що поступово перетворюється на хронічна втому.
- Психологічні проблеми.
- Поява думок про відсутність сенсу у виконуваній роботі.
- Професійна "деформація" особистості.
Допомогти подолати оприлюднені вище проблеми, може лише наявність Волі та правильно закладених у дитинстві моральних орієнтирів; інтуїтивне усвідомлення категорій «добра і зла», щире бажання торжества справедливості та невідворотності покарання. У нагоді, безумовно, може стати й випестована мотиваційна складова (своєрідна «мантра»):
- Якщо не я, то хто?
- Усі беруть, а на мені спіткнешся.
- Коли вам пропонують хабар, то на вашому лобі з'являється цінник.
- Усіх не виловлю, але найнахабніші трапляться.
- Усвідомлення соціальної корисності та необхідності характеру діяльності, що проводиться.
- Краще їсти менше, але спати міцніше.
- У мене це виходить краще, ніж у інших.
- Мені вас щиро шкода окремо, але коли бачу результати вашої спільної «діяльності», почуття жалості зникає.
- Ви тільки взяли «подяку» за підпис, а десь у результаті обрушився будинок, сталася аварія, загинули люди.
- Перед Законом рівні Всі.
- Коли ви йшли на це порушення, ви знали чим ризикуєте.
- Ваше місце займе гідніший.
- Своєю злочинною діяльністю ви впливаєте на моє життя та життя моїх близьких.
- Жодна війна не закінчена, поки бореться останній солдат.
З точки зору психології навіть такі негативні якості, як марнославство, азарт, упертість, кар'єризм можуть бути перетворені на додаткові стимули для досягнення поставлених цілей. Обов’язковою є також моральна, матеріальна, соціальна, психологічна, технічна підтримка з боку держави, гарантії захисту.
РЕЙДЕРСТВО, ЯК ПРОЯВ СИСТЕМНОЇ КОРУПЦІЇ.
Рейдерство — це найкращий приклад функціонування механізму системної корупції. Спробуємо розібратися з цим явищем. Якщо зовсім стисло, то його суть полягає у тому, що на сьогоднішній день На сьогоднішній день в Україні можна відібрати будь-яку власність, будь-кого і будь-коли.
Отже, рейдери («загарбники» з (англ.) — ініціативна чи замовна група фахівців, креативного – стандартного мислення, що виходить за рамки, справжні профі, які застосовують ефективні методи, що виходять за рамки моралі та закону, які дають швидкий і надійний результат із захоплення підприємства-жертви. За деякими підрахунками, прибутковість операцій рейдерів може наближатися до 1000%.
Рейдерство — це мистецтво бліцкригу, де втрачений день в українських реаліях перетвориться на роки судового позову з невідомим фіналом, мільйонними збитками та втратою підприємства. Основна тактика полягає у намаганні застати потенційну жертву (підприємство) зненацька з одночасним (одномоментним) застосуванням цілого комплексу певних заходів. Це покликано відволікти увагу та придушити волю до опору.
Зазвичай команда рейдерів складається з пулу фахівців: юристи, економісти, фахівці з розвитку / злиття чи поглинання бізнесу, аудитори, піарники, ІТ-фахівці, психологи, спеціалісти по спецпроектам, комунікатори з органами державної влади.
Найпоширеніший алгоритм дій має наступний вигляд:
- Збір інформації про підприємство-жертву та керівництво. Визначення часу «Х».
- Використання комплексу технічних засобів промислового шпигунства.
- Використання своїх агентів на підприємстві на різних рівнях.
- Організація витоку конфіденційних документів.
- Замовлення негативних матеріалів у ЗМІ та відповідних інтернет ресурсах.
- Організація одночасної серії «перевірок» контролюючими органами.
- Одночасне подання кількох позовних заяв на підприємство-жертву.
- Організація пікетів та провокацій, із залученням журналістів.
- Мотивування працівників підприємства-жертви на саботаж чи страйки.
- Поява замовних роликів на ТБ чи you tube каналах своїх блогерів.
- Диверсії чи створення надзвичайних ситуацій.
- Особисті ногрози по телефону, керівництву та їх родичам.
- Хакінг комп’ютерних систем, викрадання даних або знищення відповідних баз.
- Викуп боргів підприємства та пред'явлення його до одночасної оплати.
- Скупка акцій міноритаріїв.
- Ініціювання зборів акціонерів та блокування рішень керівництва.
- Атака на інтернет-ресурси підприємства-жертви.
- Розміщення на сайтах підприємства неправдивої інформації.
- Підроблення документів, реєстрів тощо.
- Використання «дір» та неоднозначного тлумачення законодавчої бази.
- "Продавлювання" рішень судів.
- Силовий вхід на підприємство-жертву, із залученням представників влади.
- Силове утримання підприємства навіть за відсутності законних прав.
- Недопущення легітимного керівництва об'єкт.
- Захоплення та утримання печатки та статутних документів підприємства у будь-який спосіб.
- Виведення основних активів підприємства.
- Перепродаж підприємства третім особам.
В поточних умовах та при існуючому ступеню корумпованості державних інституцій для проведення успішної рейдерської атаки достатньо застосувати всього 5-10 пунктів з переліченого. У підсумку ж, у короткій перспективі — наростаючий занепад економіки. Корупція робить державу інвестиційно непривабливою, сприяє розгулу «рейдерства», що викликає відтік із країни не лише іноземних інвестицій, а й національного внутрішнього капіталу».
ТРОШКИ ПРО МІФОЛОГІЮ.
Місячник по боротьби з корупцією... Брехня та фікція. Антикорупційна діяльність — процес перманентний.
Потрібна космічна зарплата, щоб «борцуни» та свідомі борці (детективи/ прокурори/слідчі) не брали хабарів... Нісенітниця! Насамперед необхідна серйозна мотивація, бажання та вміння працювати з кадрами. Зарплата не ключовий фактор — ця професія (свідомий вибір) не про гроші, а про переконання та покликання.
Потрібно підвищити бюджет на витрати на антикорупційні органи. Маячня! Досвід багатьох країн свідчить, що комплекс організаційних заходів, реалізований через конкретні законодавчі та адміністративні заходи, є набагато ефективнішим, аніж компенсація своєї нефаховості та нерозважливості фінансами. Концепція чи план дій, ідея, врешті-решт якщо вона робоча (привіт Аналітика), завжди буде первинною. Фінанси — це лише один із багатьох (!) ресурсів, тобто як мінімум — вторинний фактор.
Антикорупційну боротьбу розпочнемо з лікарів та вчителів? По факту це створення ілюзії роботи та демонстрація «своїх успіхів» за рахунок безправних та беззахисних категорій. Робота повинна починатися з осередків, що контролюють найбільші фінансові потоки, формують та приймають ключові державні рішення — тобто з профільних відомств.
ПІСЛЯСЛОВО
Слід чітко усвідомити, що будь-які державні органи протидії корупції – лише інструменти для виконання цієї роботи. Інструмент-орган може мати професійні кадри, необхідну техніку та апаратуру, але інструмент не має власної політичної волі, достатньої для якісної реалізації своєї антикорупційної діяльності. Для цього потрібна насамперед політична воля самого державного керівництва, запит та підтримка всього громадянського суспільства.
Що пропонується:
— Переглянути та мінімізувати державну дозвільну систему стосовно законів і процедур, які не надаються за замовчанням і, таким чином, однієї з засадних підвалин корупції.
— Проаналізувати, визначити та ліквідувати окремі закони та норми, прийняті раніше на користь певних фінансово-промислових груп та осіб.
— Розробити та затвердити на законодавчому рівні «Програму необхідних заходів щодо обмеження впливу представників великого приватного капіталу та фінансово-промислових груп на державні механізми прийняття рішень».
— Розробити та законодавчо затвердити «Національну програму протидії рейдерству», основною метою якої буде правовий державний захист малого та середнього бізнесу, великого національного приватного та державного капіталу. Капітал (великий/середній/малий) повинен отримати державні гарантії недоторканності та безпеки. Необхідно розробити умови та створити підстави , створити умови для повернення національного капіталу в економіку країни. Нагальною потребою є розробка заходів та втілення нормативної бази для досягнення паритету між суспільством, фінансово-промисловими групами та державою для їхнього подальшого співіснування;
— Розробити та законодавчо затвердити «Національну програму захисту свідків», домогтися її практичної реалізації.
— Розробити та законодавчо закріпити положення «Про автоматичне реагування органів прокуратури» на інформацію про порушення норм законності, якщо така була отримана із засобів масової інформації, журналістських та цивільних розслідувань або громадських скарг. Вжити заходів щодо забезпечення практичної реалізації.
— Невідкладно розпочати реальну та системну боротьбу з корупцією у всіх ешелонах влади. Для досягнення максимальної ефективності цю роботу слід розпочинати з вищих державних службовців. Низові рівні громадянського суспільства підлаштуються під «закони» та «правила» зініційовані згори. Посадові особи, що здійснюють діяльність з боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, та їхні сім'ї повинні обов’язково отримати від держави дієві гарантії захисту.
— Розробити, затвердити на законодавчому рівні та впровадити «Кодекс етики та норм соціальної поведінки держслужбовців». Повинні бути прописані наступні норми: декларації про доходи і витрати чиновників (та членів їх родин), які повинні бути підтверджені, відкриті та доступні для ознайомлення громадянською спільнотою; заборона займатися будь-якою комерційною діяльністю прямо чи опосередковано; заборона володіння власним бізнесом. Лікування, відпочинок, навчання керівників вищого державного рангу та їх сімей повинно проводитися тільки на території власної держави (мотивація для впровадження передових технологій та галузевих досягнень); заборона зберігання особистих заощаджень на рахунках іноземних банків та у цінних паперах компаній-нерезидентів держави. Визначити відповідальність за його невиконання.
— Запровадити кримінальну відповідальність та домогтися її практичної реалізації за некомпетентність, недбалість, злочинну бездіяльність, прийняття державних рішень, що завдали або сприяли завданню, шкоди державі та її громадянам у будь-якій сфері державних та цивільних інтересів.
— Створити повноважні державні робочі комісії з профільних фахівців-управлінців для регулярного (своєрідний моніторинг досягнень інших країн з метою напрацювань оптимальних реалізацій для власної країни) ознайомлення з досвідом та наступною адаптацією під власні особливості бізнес-процесів у державних структурах та порядку державного документообігу з метою оптимізації роботи державних структур, викорінення зайвої бюрократії, ліквідації громіздкої та непотрібної паперової тяганини (кінцева мета — максимальна лібералізація та загальне спрощення; мінімізація).
— Провести повну ревізію чинного законодавства України стосовно політичних та економічних державних вигод, правової відповідності, ефективності, доступності сприйняття, актуальності, раціональності, логічності. Закони, процедури та підзаконні акти, що дублюються, заважають чи гальмують ефективне функціонування держави, небезпечні чи шкідливі хоча б у якихось аспектах його політичного та економічного існування та розвитку, неприйнятні для більшісті громадянського суспільства, повинні бути переглянуті або ліквідовані.