До уваги читачів пропонується фрагмент візії Oleksandr Temnyi в рамках проекту Сергія Гайдія, Павла Себастьяновича, Олександра Тіткова "UCRAINA: PROVOCATIONES MODERNAE":
В цікавий час, живемо. Про що багато говорилось можемо побачити на власні очі. Маємо змогу спостерігати активну міграцію у тінь багатьох соціальних явищ суспільства. Не оминув цей тренд і злочинність. Цей процес породив досить цікаве явище, яке в нових умовах заграло широчезним спектром кольорів. На «вітрині» («Shallow State») навіть проступили обриси «тіньового права» — неофіційного, але досить дієвого регулятора суспільних відносин, що невпинно перетворюється на усталений механізм, підміняючи собою «державне» у повсякденному житті.
Все це відбувається на фоні стрімкої соціальної поляризації населення, де починають домінувати бідні та жебрацькі прошарки знаходячись у тіні незначної кількості багатих і надбогатих. Зауважимо, що при цьому «середній клас», який міг би бути (відігравати роль) соціальним запобіжником і своєрідним стримуючим фактором для соціальних потрясінь майже повністю відсутній. На додачу ще й українська економіка переживає не найкращі часи. Корупція продовжує роз'їдати політичну систему країни, що з урахування зазначеного вище буде провокувати зростання у суспільстві протестних настроїв, які, за умови традиційного ігнорування їх владою, можуть швидко перерости у екстремістські. Це при тому, що зазвичай злочинність, як правило, «запізнюється» з «відповіддю» на соціальні виклики та проблеми. Отже, мусимо констатувати, що у поточний момент у суспільстві відбувається процес гіперактивного сповзання у тінь, як соціальних інститутів так і злочинності. Офіційна статистика все дедалі менше відбиває кримінальні реалії, а злочинність починає віртуалізовуватися за рахунок застосування високих технологій.
Досить відчутну, якщо не визначальну роль у «тінізації» соціальних та антисоціальних інституцій відіграє вплив прихованої тіньової сили — проекції «вітрини» самої держави. На жаль це не легальна альтернатива чинній владі, як скажімо «тіньовий кабінет» у Великобританії, а домінуючий криміногенний фактор. Визначити його потенціал досить складно, бо ця тема недостатньо досліджена, на відміну від «тіньового права», чи, скажімо, «тіньової економіки». Однак всі ці згадані явища об’єднує їх неофіційний статус: вони не відображаться в державній статистичній та іншій звітності. Вони — це те, чого офіційно немов би не існує. При цьому, слід визнати, вплив тіньової сторони політичної влади на суспільство, в цілому, сьогодні суттєво збільшився.
Це невідворотно перетворюється на проблему, що ґрунтується на суті тіньової регламентації та особливостях її форм. Особливою загрозою є її здатність до розширеного відтворення. За своєю суттю, «тіньове право» — антипод офіційної (загальноприйнятої) системи нормативного та індивідуального правового регулювання, тобто це т.з. «поняття» яким слідують та якими керуються у повсякденності представники криміналітету.
Експертами наголошується, що тіньові інститути з економіки глибоко проросли у політичній та правовій системі. Більше того, сьогодні вони виконують фундаторську роль у взаємопроникненні економіки з політикою та правом утворюючи стійкі «сімбіотичні відносини». Чиновники використовують свої робочі місця, владу та інформацію, яку вони мають, як один із ресурсів для здійснення свого приватного підприємництва. Офіційне доктринальне право значною мірою перетворилося на декоративне. Домінуючою стає тенденція покарання тих, хто порушує тіньові норми або заважає впливовим угрупованням домагатися своїх «тіньових» економічних, політичних чи інших цілей.
Як зазначив один з творців марксистської теорії держави, «право — ніщо без апарату, здатного примусити до виконання норм права»; «тіньове право», відповідно, також забезпечене якоюсь тіньовою силою, роль якої поки що незрозуміла, можливо хтось це дослідить. Якщо зазвичай право реалізується через діяльність легітимної держави, то «тіньове право», відповідно — через проекцію держави, «тіньову владу» та механізми її забезпечення. Тут ми підходимо до визначення ще одного атрибуту тіньової держави — «тіньової влади». Політологи її витлумачують, як стійку сукупність неформальних (незаконних) процедур та інститутів, які у корупційних відносинах та видах діяльності знаходять свій прояв у встановленні паралельних центрів влади, що істотно впливають на прийняття ключових політичних та державних рішень, носять закритий характер та поширюються серед членів тіньової еліти та їхніх прихильників, криміналітету. Тіньова політична влада характеризується технологіями, що «вростають» утворюючи цим симбіоз в офіційний держапарат та витісняє офіційні норми, завдаючи істотної шкоди державному, політичному порядку. Це, по суті, і складає сутність феномену «тіньової держави». На думку політологів, всім без винятку політичним епохам притаманне використання двох основних типів політичного управління: відкритого (публічного) та прихованого (не публічного, тіньового). Відповідно у першому випадку цілі влади та управління ставляться та здійснюються відкрито. У другому – маскуються, замовчуються. Співвідношення між ціма реалізаціями влади влади може носити як ситуативний, так і сталий характер. Все буде залежати від низки причин, як то ступеню спорідненості (чи розбіжностей) інтересів ведучих та відомих.
Політичні еліти, у процесі своєї генези, створили систему паралельних владних структур — «тіньову державу», основною характеристикою якої є корупція що уособлює собою механізм зрощення еліти урядової з приватною. Результатом подібного утворення стало цілеспрямоване стримування розвитку нормальних політичних інститутів, гальмування процесу виробництва та відмова більшості населення від законної економічної діяльності та участі у політичному процесі. Головною метою еліти «нової генерації» є не суспільний розвиток, а власне виживання та отримання негайних фінансових вигод. Поточне суттєве зростання тіньової (кримінальної) складової нерідко є наслідком не стільки якихось політичних прорахунків, як установок, зусиль у тіньовій політичній сфері. У неформальному процесі беруть участь і формальні інститути – апарати Президента, уряду, міністерств, губернаторів чи мерів тощо. При нагоді ці структури діють не лише на представницькому (урядовому), але й на неформальному (особистісному рівні) і, з вузько корпоративними цілями. Отже фактично тіньова політика будучи безпосередньо пов'язаною з корупцією, повинна розглядатися як найважливіший криміногенний фактор. В якості тіньової юстиції часто виступають офіційні структури – органи внутрішніх справ, прокуратура, суди. Тіньовики створили мережу та власних структур з адміністративними і навіть суто юридичними функціями. Інша складова тіньової юстиції – використання та підкуп механізмів офіційної юстиції. Все більша частина співробітників правоохоронних структур стали перетворюватися на складові механізму в мережі тіньової економіки, а використання "дахів", правових та владних можливостей офіційної юстиції на користь "замовників" стало відмінною особливістю правозастосовної практики. «Бюджетний процес» цієї новоствореної проекції починає нагадувати т.зв. «клановий податок» (у нього віддають відсоток від різного роду прибуткових промислів, так чи інакше пов'язаних із функціонуванням влади).
Цілком логічно виникає питання: як співвідноситься тіньова держава з кримінальною? На нашу думку останнє є фактично заключною стадія розвитку тіньової держави. За аналогією, це як хвороба у якої вичерпується термін інкубаційного періоду і яка готується до своєї фінальної трансформи. Повністю оформлена структура набуває свого остаточного вигляду, що складається з суб'єктів тіньової влади, тіньової політики, тіньового права, тіньової юстиції, тіньової економіки та тіньової ідеології. Суб'єктами внутрішньої тіньової влади є корумповані службовці та політики, неформальні спільноти («Сім'я», «Друзі», «Двір») та/або представники криміналітету. Все це вже представлено у дійсності: є реальна тіньова влада та її правові механізми, є тіньове право, його норми та звичаї, апарат примусу та контролю виконання тіньових законів. Є кваліфіковані кадри з досвідом роботи та зв'язками у правоохоронних органах та інших структурах влади. Сукупність усіх цих і багатьох інших істотних і взаємопов'язаних тіньових юридичних елементів, їх єдина спрямованість на забезпечення і захист тіньових інтересів дозволяє говорити про єдину тіньову державу, що цілком склалася всередині держави офіційної. 2 в 1: Shadows State in Shallow State.
Коротко підсумовуючи, констатуємо —тіньова держава є результатом соціальної патології, що проявляється у двох основних формах: соціальний паразитизм (життя одних суб'єктів за рахунок інших) та геноцид у тому чи іншому прояві (насильство, залякування, знищення). Об'єднуючим (цементуючим) елементом для цих форм є відчуження: ставлення однієї частини населення до іншої лише як до засобу задоволення власних потреб або відкидання від інших і навіть себе. Відчуження – суть соціальної патології. Побороти ж патологію можна лише розуміючи її причини та цілеспрямовано знищуючи її засадну частину.